Старі історії про Вашківці, бувальщина з уст старих людей

Історія старої каплички в парку та церкви

Коли ще Вашківці були селом, то тут жило мало людей, хати були розкидані по кілька хат то там то там. Де сучасна міська рада, там були чагарники, де теперішній парк там був ліс. Дорога йшла попри кінець цього лісу. Люди рішили покласти в лісі капличку не далеко від дороги. У Вашківці надали Фрейтака Петріна, який мав будувати залізну дорогу від Чернівців до Вижниці. І він сподобав Вашківці. Поселився тут у Вашківцях, мав тут жінку, дітей не мав. До них, трохи згодом, переїхала його племінниця і вони жили тут у трьох. Він любив коні, мав конюшню (де був швейний цех ззаді нової школи, тепер там продають залізо). Будинок в нього був де теперішній садок Долішнього кута. Він мав великі гроші і надумав будувати церкву. Він найняв людей з Долішнього і Горішнього кута (на прізвище Гратюки) які мали воли, ними вони возили з села Хрещатика Заставнінського району камінь. І Вашківські майстри, які вміли будувати , будували церкву. Коли виклали з каменю стіни. Фрейтак Петрін сказав застелити дошками стелю і зробити трап. Коли це зробили, він сказав що хоче на коні виїхати на верх. Люди його просили щоб він цього не робив бо як розіб’ється то сім років не можна буде добудовувати церкву. Але він свого рішення не міняв сказавши «Як буде церква угодна Богові то я не розбюси», і люди дуже сильно молились щоб нічого не сталось. Граф виїхав на коні на гору проїхався в кінць назад і спустився. Коли церкву добудували і висвітили то купили козацьку Євангелію, яка важила 35 кілограм, її сторінки не промокали у воді, коли перегортали сторінку то ???? . ЇЇ виносили раз на рік на Зелену неділю. Вона пропала коли «Зозуля дав її на реставрацію». Попри ту каплицю був склеп. Він мав зверху бетон а по боках були карунки з хрестиками. До нього було дві сходи, площадка, а далі йшли двері шириною приблизно 2,5 метри. Вони були замкнені на велику колітку. Ще в 1957 році склеп існував, а капличка була завалена (в 59 каплички точно не було). Двері до склепу і до каплички географічно були з одного боку. В середині були Великі палі, від яких йшли ланцюги, а на ланцюгах були підвішані три дуже гарні труни. Вже пізніше десь в 50-роках вони мали маленьку щілину через яку було видно одну трунву. З верху була залита бетонна плита, чи вона сама відсунулась чи її відсунули, але були люди які бачили всі три труни зверху. Коли каплицю завалили то з неї нічого не виносили. В середині було чотири гарних ікони. Все те зсунули в яр, який був неподалік. На капличці був великий металічний хрест, люди його відсунули на бік і Мельничук Михайло Іванович забрав його додому, там він стояв всі роки до поки не почалась будуватись українська церква. Люди хотіли поставити його на церкву, але митрополит Данило не дозволив його ставити. Коли хрест завертали назад до того ж дому то один Чоловік Клементій сказав щоб його завезли до нього додому. Там він і зараз знаходиться.

© 2010-2018   Андрій Перепелиця

На верх