Традиції Вашківецького весілля - 2 частина

Стаття підготовлена

ІІ частина

1.2.1 Вінчання

Головним весільним днем була неділя - виряджання й зустріч весільного почту. Молодих зустрічали з хлібом, сіллю та медом. Мама обов’язково мала окропити всю процесію свяченою водою.

Згодом молоді відправлялися на вінчання ( як правило нарізно і після благословення батьків).

Мати доню (сина) породила,

Та й місяцем городила.

Та й сонечком переклала,

К до шлюбу виряжала.

За столиком червоненьким

Та й з (ім’я) молоденьким.

За столиком червонішим

Та й з (ім’я) молодішим.

Та й червона калинонька крачки гне

Красна наша молоденька (молоденький)

До шлюбу йде .

Та й червона калинонька, білий цвіт,

Красна наша молоденька (молоденький)

На весь світ.

Та й червона калинонька з квіточками,

Красна наша молоденька (молоденький)

З дружечками (дружбочками).

Палала свічка, палала,

З ким ти , дівчино, до шлюбчику стала ?

Ой стала я з найфайнішим,

Найробочим та наймилішим,

Бо я його та й покохала.

Гой ти князь очок та й як соколик,

Та з ким обходив у церкві столик ?

А я обходив з таков дівчинов.

Що моє серце, як голубчина,

Та й за собою- ще й файне віно…

Гой будем віно те рахувати,

Чи не любила дівчина спати,

І що напряла, і що наткала,

Що має в скрині, з чим си віддала ?

Молоду біля церкви вже чекав молодий. Виходив священник, вводив їх у церкву, вони йому виказували свої гріхи,- причащалися.І потому їх вінчали.

Виходили з церкви і знову починалася співанка .

Вілетіло з дуба пташє,

Сіло собі на піддаще.

Та й зачило щебетати

Ненька з хати викликати.

Вийди , нене, протів мене

Запитайся, нене, в мене.

Де ж ти, доню (синку),пробувала?

З ким в церковці шлюбу брала?

За столиком червоненьким

З (ім’я) молоденьким .

Тато з мамою зустрічають з церкви молодих з калачами і гості заходять до палатки.

Летіла гая коло Дуная

Соловей напереді.

Молода пишна від слюбу прйшла,

Столові ся вклонила.

Ой столи- столи, розлуко моя

Рідна мамка з тобою.

Ба й з-за гірря, ба й сонечко

З-за гірря

Та й час тобі, молоденька, з-за стілля.

Бо надворі пару бочки чекают,

Молоденьку (молодого) у віночку

Визирают.

1.3. Від’їзд молодої до молодого

( Дуже цікавим і веселим є фрагмент, коли молодий забирає молоду. Ввечері, коли зайшло сонце і молодь уже натанцювалась, молодий збирає дружбів, старост, гостей і йдуть за молодою. Мама благословляє молодого і вся процесія з голосними співанками вирушає в дорогу)

Гей, мати сина виряджає, та й наказує:

Гей, не пий, синку, першу чарку, я в молодої,

Гей вилий, синку, коникові в гривку, я в молодої.

Гей, коник скаче, а гривка плаче, я в молодої.

Ген на горі вогонь горить,

Ген на горі вогонь горить.

Коло вогня коваль сидить,

Кує коні воронії,

Кує коні воронії.

Під бояри молодії,

Під бояри молодії.

Кує коня вороного,

Кує коня вороного.

Та й під пана молодого.

Пливе качур горі вводу,

Пливе качур горі вводу.

А ми йдемо за молодов.

Ми не йдемо за їй скринев.

А ми йдемо за газдинев.

Ми не йдемо за волами,.

Лиш за чорними бровами.

Ми не йдемо їсти й пити,

Ми не йдемо їсти й пити.

Лиш молоду з собов взєти,

Лиш молоду з собов взєти.

Молода разом з дружками вітаються з молодим і дружбами і йдуть до палатки. Мама з татом ідуть назустріч з калачами і запрошують молодого і його свиту на подвір’я.

Двоє старостів від молодого несуть молодій дарунки. Три рази підходять до неї з проханням взяти від них ці дарунки. За третім разом молода приймає дар і перев’язує старостів вишитими рушниками, які вишила сама.

Далі заходять два дружби з калачем. Молода обмінює їм його на свій. Дружби, піднявши калач над головою обходять три рази молодого. За третім разом усі присутні хлопці, чоловіки розривають калач і роздають дівчатам, жінкам. При цьому наречений повинен міцно тримати свій віночок, щоб не вкрали, інакше молодий не має права зайти до полатки.

Після цього до заходять дружби і йде обряд “скуповування дружок”.

Мало, дружбочко, мало,

Ще би трошки си здало.

Посігни собі в кишеню,

Вікігни грошей жменю.

Сидить дружба за столом

З чорними бровами.

Як не маєш, дружбо, грошей,

Позич собі в мами.

За цибулю, за часнок.

Дістав дружбу на часок.

За цибулю січену,

Дістав дружку злочену.

(Дружка чіпляє дружбові подарунок. Всі, окрім молодої і брата виходять з-за столу. Дружки з дружбами танцюють “Гуцулку”. До палатки заходить молодий з гостями.

Дощик накрапає, сніжок напирхає.

Розширіт, свату, хату

Тай калинові стіни.

Що би бояри сіли.

Сіли бояри, сіли.

Аж ся здригнули стіни.

Не так ся вони здригнут,

Як ся горівки нап’ют.

Бояри у дім ідуть.

Як мак процвітають.

1.3.1 Продавання молодої

Молодий торгується з братом і “купляє” в нього сестру.

Братчику- ремісничку,

Не продавай сестричку.

Бо гроші тобі слина.

Сестричка тобі мила.

Сорочку тобі зшила.

Татарин братик, татарин,

Продав сестричку за дарин.

Брат бере в руки дві великі палиці, витесані заздалегідь, кладе на них покривало і покриває молоду.

Гей, надворі ясно, а у нашого свата красно,

На столі свічка горить,

За столом квітка сидить.

Як би то приступити,

Би з собов квітку взєти.

Черемош – бистра вода.

Межи нами – погода.

Ми вже ся погодили,

Час би ся виводили.

Встаньте, бояре, підведіться,

Шапочки в ручки, поклоніться.

За честь, за владу, за грешную панну.

Їло би ся молоко.

Та й молочна каша.

Слава богу, небесному,

Що молода наша.

Та й ні ваша, та й ні наша –

Пана молодого.

Що він схоче, то він зроби,

Що кому до того.

А пан дружба хоче знати,

З ким молода буде спати.

Молодий- з молодов.

А пан дружба – з кочергов.

(Молодий збирається додому. Молода прощається з своїми рідними, дякує усім. Співаючи, молодий з молодою і своїми гостями їде до себе додому.)

Ой, гоца, гоца, не дали коца.

Дали верітку, нема загріту.

Та й приспи нам не валіт.

Молоду нам не беріт.

Закувала зозуленька на городі,

То вже наша молоденька на розході,

Та й кувала зозуленька, та й кує,

То вже донька своїй мамці дякує.

“Чи я тобі, моя мамко, не робила,

Що ти мене протів ночі вирядила,

Та дай мені, моя мамко, солов’ятко.

Щоби мені у садочку щебетало,

Щоби мені у садочку щебетало.

Щоби мене як найраньше пробуждало.

Бо свекруха не мамочка – не розбуде,

Лише піде до сусідки та й обсуде”.

У молодого їх стрічають хлібом-сіллю батьки. Музиканти вводять у двір молоду. Але перед тим, коло воріт- співанка.

Та й ходила наша мамка по ганку,

Визирала невісточки від ранку.

Та й втвори-ко, наша мамко, віконце,

Ведимо тя невісточку, як сонце.

Та й втвори-ко, наша мамко, нові дверці,

Ведимо тя невісточку та й коверці.

Та й втвори-ко, наша мамко, нову браму,

Ведимо тя невісточку файно вбрану.

Молода передає свекору торбину з віном (те , що пристарала собі дівчина для нового життя: сорочки, які вишивала, полотно, яке наткала), примовляючи: “Прийміть від мене цю торбину, та й мене , як рідну дитину”.

Кочерга ся віддала, лопата ся зістала,

Як зачила штрикати-

Йде невістка до хати

Молода повинна подарувати дарунки татові і мамі молодого.

Молоденька ластівочка сама си годує,

Молоденька свою мамку (татка),

Дарунком дарує.

Молоденька ластівочка вже си згодувала,

Молоденька свою мамку (татка),

Вже одарувала.

1.4. Дарування молодих

На другий день з молодої знімають дівочий убір і завивають хусткою, як молодицю.

Та й виросла пичеричка-

Вище плота гичка.

Вчора була дівчинонька

Тепер молодичка.

Вчора була дівчинонька межи дівочками,

А сьогодні - молодичка

Межи жіночками.

Тепер буде наша мамка на печі сидіти,

Бо вже буде невісточка

Коровки доїти.

Та тепер вже наша мамка

Вже си ввеселила,

Що з одної дитиночки

Вже двої зробила.

Молода танцює з молодим, як заміжня жінка. Всіх запрошують до палатки і йде обряд дарування молодих, або, як у нас кажуть- пропій.

Ой, роде-роде, багатий,

Даруй нам грошей багато.

Ой ви, братчики,- баранчики,

А ви, сестрички, - ягнички.

1.4 Висновки

Відродження України неможливе без пробудження національної свідомості українського народу, насамперед молоді. Тому, особливе занепокоєння нині викликає відсутність у більшості юнацтва усвідомлення себе, як частинки народу, співвідношення своєї діяльності з інтересами нації.

Ми – сучасне покоління, повинні глибше відчути, що знання про традиції свого народу – це пізнання себе, свого народу, його історії та культури.

З цією метою у нашій школі створений фольклорний колектив “Калинонька”, учасником якого являюсь і я. В репертуарі нашого колективу є майже всі фрагменти Вашківецького весілля. Ми неодноразово

Ставали переможцями в районних та обласних конкурсах. Наш колектив брав участь у Всеукраїнському фестивалі автентичного фольклору “Батьківські пороги”.

Я пишаюсь тим, що народилась і живу у такому гарному, мальовничому, багатому на традиції містечку. Ми із задоволення збираємо різні цікаві фрагменти з життя предків стародавнього містечка Вашківці.

При написанні цієї роботи мені довелося спілкуватися з багатьма людьми старшого покоління, які із задоволенням пригадували дні своєї молодості. Мотиву цих пісень, які ми записували – сотні років.

Лакуста Марія Миколаївна-1932 року народження.

Єленюк Параска Юріївна-1946 року народження.

Гелета Ольга Миколаївна-1955 року народження.

Я щиро вдячна цим людям.

В наш час актуальним є вивчення історії, своєї країни, звичаїв та традиції рідного краю. У народі є таке повір’я: ”Той, хто забув звичаї своїх предків, карається людьми і Богом ”.