Авторизація

Історія міста Вашківці XX-XI ст.

Возз'єднання Північної Буковини з Радянською Україною відкрило перед трудящими Вашківців шлях до нового, щасливого життя. З 5 липня 1940 року місто стало адміністративним центром Черемоської волості, а з 11 листопада 1940 року — центром однойменного району Чернівецької області, В липні 1940 року створено партійні та радянські органи. На кінець року в місті нараховувалося 9 первинних парторганізацій, що об'єднували 76 комуністів, та 7 комсомольських організацій, в яких налічувалося ЗО комсомольців.

Під керівництвом партійних і радянських органів вашківчани приступили до соціалістичних перетворень. 14—15 липня відбулися загальні збори селян, які прийняли ухвалу про конфіскацію землі у церкви та тих землевласників, розміри володінь яких перевищували 15 гектарів. Поділ поміщицьких і церковних земель, що відбувався 25 липня 1940 року, пройшов організовано, селяни на поле з'явилися з червоними прапорами. Всього було експропрійовано 785 га поміщицьких, куркульських та церковних земель.

26 липня організувався Вашковецький радгосп з земельною площею 1088 га. Розпочалась робота по підготовці до кооперування одноосібних селянських господарств. Були організовані супряги для збирання врожаю, читались лекції, проводились бесіди та екскурсії до східних районів країни.

У 1941 році вашківчани організували колгосп ім. І. Франка, першим головою якого став колишній селянин-бідняк О. Г. Дарій. Тоді ж були націоналізовані спиртозаводи Шауера і Григореску, вальцьові млини Григореску і Таца, електростанція, 42 крамниці, 23 будинки тощо.

Серйозні зрушення відбулися і в добробуті трудящих. Заробітна плата робітників спиртозаводів, порівняно із зарплатою часів румунської окупації, зросла більше як у 8 разів. Відкрились районна лікарня на 25 ліжок, медамбулаторія, дитяча консультація, три спеціалізовані диспансери. Медична допомога стала безплатною.

Було запроваджено загальне обов'язкове початкове навчання, проведено облік і розпочато ліквідацію неписьменності дорослого населення. Почали працювати середня і кілька початкових шкіл з українською мовою навчання, бібліотека, клуб. При клубі діяли гуртки художньої самодіяльності, які лише в січні 1941 року порадували вашківчан виставами «Мартин Боруля» Карпенка-Карого та «Пошилися в дурні» М. Кропивницького. 25 серпня 1940 року мешканці міста вперше дивилися радянський кінофільм, що його демонструвала кінопересувка, а наприкінці 1940 року тут уже працював стаціонарний кінотеатр.

Соціально-економічні перетворення і значна агітаційно-масова робота сприяли зростанню політичної свідомості та громадської активності вашківчан. Це особливо яскраво виявилося 12 січня 1941 року в день виборів до Верховної Ради СРСР та Верховної Ради УPCP. Всі виборці взяли участь у голосуванні.

Багато уваги приділяла Радянська влада благоустрою міста, на що в 1941 році було асигновано 74 500 крб. Питання про санітарно-культурний стан та благоустрій обговорювалося на засіданні Вашковецького РК КП(б)У.

Діяльність всіх масових організацій спрямовувала районна партійна організація. Поза її увагою не залишалось жодної ділянки роботи. Тому з повною підставою в резолюції своїх перших звітно-виборчих зборів комуністи району відзначали: «Районна партійна організація багато працювала над тим, щоб вдихнути життя в напівзруйновану промисловість, особливо над розподілом між селянами землі, загарбаного поміщиками майна, в справі розвитку культури, мистецтва, охорони народного здоров'я, ліквідації жахливих наслідків панування румунських бояр».

Будівництво нового життя перервав віроломний напад фашистської Німеччини на Радянський Союз. Трудящі міста піднялися на боротьбу з підступним ворогом. Лише 25 червня 1941 року на спорудженні протитанкових ровів й підготовці запасних ліній окопів працювало 6 тисяч селян і 450 робітників та службовців міста й району. Винищувальні загони, створені в місті, налічували 200 чоловік, 228 громадян влилося до лав Червоної Армії. Вони брали участь в обороні Москви і Ленінграда, Сталінграда і Кавказу, у визволенні Варшави, в штурмі Кенігсберга й Берліна, пізніше громили японських мілітаристів. 52 жителі міста загинули смертю хоробрих, 174 — нагороджені орденами й медалями Радянського Союзу.

5 липня 1941 року радянські війська залишили Вашківці. Місто було окуповане румуно-німецькими загарбниками. Однак трудящі міста і району не припинили боротьби. Парторг Вашковецького радгоспу І. П. Шуляк з групою бійців Червоної Армії, що опинилася в оточенні, спалили 200 тонн авіаційного пального на польовому аеродромі ворога. Патріоти створили кілька підпільних радіопостів, які інформували трудящих про становище на фронтах й закликали посилювати опір окупантам.

В самому місті діяло комуністичне підпілля. В 1944 році вашковецька поліція змушена була констатувати: «... члени комуністичної організації на місці відновили свою діяльність, працюючи з великою конспіративністю». Серед населення розповсюджувались антифашистські листівки. 8 березня 1943 року в поїзді, що курсував між Вашківцями і Чернівцями, було виявлено листівки із закликом до трудящих: «Піднімайтесь і вбивайте румунських бояр! До зброї, сокир, знищуйте тиранів! Товариші робітники, румунсько-німецька армія вбиває щодня тисячі братів, в концтаборах знищують голодом селян і робітників. Робітники і селяни, об'єднайтесь ... повстаньте всі як один!».

Румунські загарбники встановили режим кривавого терору і необмеженого свавілля щодо мирного населення. І Вони замучили і розстріляли на території району 1025 чоловік. Міському господарству було завдано збитків на суму 331 377 крб. 8 квітня 1944 року частини 24-ї Самаро-Ульянівської Залізної дивізії, якою командував генерал-майор Ф. В. Прохоров, визволили Вашківці від гітлерівських головорізів. 20 воїнів Червоної Армії загинули в боях за місто. На братській могилі, де поховані герої, 15 жовтня 1949 року встановлено пам'ятник.

Вашківці знову стали райцентром (Вашковецький район існував до 5 січня 1963 року). Відновили діяльність районні партійні та радянські органи. Місто почало загоювати рани, заподіяні війною. У 1944 році вашківчани зібрали 105 118 крб. на будівництво танкової колони, своєчасно здали хліб у фонд Червоної Армії, успішно завершили виконання народногосподарського плану, за що район було нагороджено перехідним Червоним прапором обкому КП(б)У та облвиконкому.

В 1945 році відбудовано спиртозавод, організовано райпромкомбінат, райхарчокомбінат, артіль «Жовтень» тощо. Відбудова народного господарства відбувалася в умовах гострої боротьби з націоналістичними бандами. За перемогу соціалістичного ладу на вашковецькій землі віддали своє життя голова міськради В. М. Ревуцький, секретар райкому комсомолу В. С. Борисов, зав. відділом райкому партії П. Л. Козерук, зав. райвно П. Д. Шостак та ішні активісти.

Вигнання румуно-німецьких окупантів створило умови для завершення соціалістичних перетворень, які розпочалися у передвоєнні роки. 28 березня 1947 року 19 бідняцьких і 4 середняцькі господарства, незважаючи на погрози й залякування оунівських бандитів, об'єднались у колгосп ім. О. Кобилянської. Ініціаторами організації сільськогосподарської артілі були В. Чибиряк, О. Дарій, М. Гогирла та В. Марчук. Першим головою правління був обраний голова Вашковецької земельної громади і земельної комісії при міськраді — В. М. Чибиряк, у минулому селянин-бідняк, демобілізований з рядів Радянської Армії, людина, яка користувалася великим авторитетом і повагою серед своїх земляків.

Колгосп ім. О. Кобилянської

Вже протягом першого року існування артілі стали очевидні великі переваги колективного господарювання над одноосібним. Колгоспники швидко впоралися з польовими роботами, краще обробили землю і зібрали багато вищий урожай, ніж одноосібні господарства: проса — по 22 цнт, кукурудзи — по 40 цнт, ячменю і вівса — по 15 цнт з гектара. Успіхи членів артілі сприяли зростанню їх рядів. Наприкінці року колгосп об'єднував 42 селянських господарств і мав 10 коней. у 1948-1949 рр. у Вашківцях виникло ще три колгоспи: ім. Івана Франка, ім. Лесі Українки та «Вільна праця», внаслідок чого колективізація сільського господарства тут була завершена. Наступного року артілі об'єдналися в одну, а в 1958 році до неї приєдналася ще й «Радянська Буковина» із сусіднього села Волоки. Тепер колгосп ім. О. Кобилянської — багатогалузеве господарство, в якому провідну роль відіграють рільництво і тваринництво. За ним закріплено 3519 га землі, в т. ч. сільськогосподарських угідь 2365 га. Колгосп добре забезпечений сільськогосподарською технікою і реманентом. Він має 18 тракторів, 7 комбайнів, 13 автомашин.

Провідна культура серед зернових — озима пшениця. У 1967 році вона займала 515 га й дала врожаю 20,1 цнт з га.Серед технічних культур перше місце посідає цукровий буряк. У 1967 році ним засівали 116 гектарів.

Високі показники у рільництві здобуває третя бригада, яка у 1966 році зібрала зернових по 25 цнт з гектара на всій закріпленій за нею площі. Її бригадира, депутата міськради комуніста Д. М. Зеленко нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.

Значні прибутки дає артілі й тваринництво. 4 ферми розміщені у 19 капітальних приміщеннях, де знаходиться понад 1200 голів великої рогатої худоби, близько 560 свиней та 870 овець.

Колгосп має сад, парникове господарство, пасіку. Допоміжними підприємствами є паровий млин, лісопилка, столярно-теслярська, деревообробна та ремонтна майстерні. У 1967 році вони виробили продукції більше, як на 150 тис. карбованців. Помітні зміни відбулися в розвитку промисловості міста. Колишній спиртозавод поміщика Григореску у 1959—1960 pp. докорінно реконструйовано і на базі нової техніки перетворено у спиртокрохмальний комбінат. Якщо до возз'єднання його річна потужність не перевищувала 2—х тис. декалітрів спирту, то в останньому році семирічки комбінат виробив 108,3 тис. декалітрів спирту. У 1961 році став до ладу крохмальний цех з річною потужністю близько 400 тонн крохмалю. Робітники комбінату активно включилися у рух за комуністичну працю. На 115—120 проц. виконують норми ударник комуністичної праці, депутат обласної Ради депутатів трудящих, токар комуніст Г. К. Подольчук, депутат районної Ради апаратник М. Д. Подільчук, слюсар Г. М. Мельничук і багато інших робітників.

Швидкими темпами розвивався райпромкомбінат, заснований ще у 1940 році. У післявоєнний час тут було збудовано столярний і меблевий цехи, повністю модернізовано устаткування. У 1964 році промкомбінат реорганізовано у фабрику господарського інвентаря, яка спеціалізується на виготовленні меблів, кухонних речей тощо. В результаті реконструкції виробництво продукції тут зросло у шість разів. Більше як на 120 проц. виконують річні норми ударники комуністичної праці столяр-верстатник І. О. Мар'янчук, депутат райради столяр-верстатник Я. Л. Друмйов, столяр-складач Я. Д. Борець, майстер лозоплетіння С. Т. Перепелиця та інші. Великим підприємством поступово стає харчкомбінат, де докорінно реконструйовано млин №1, що збільшило його виробничі потужності у 2,5 рази; збудовано консервний цех потужністю до 3 млн. умовних банок, став до ладу комбікормовий цех потужністю 3000 тонн кормів на рік, уведено в дію соковий і сушильний цехи. За роки семирічки комбінат збільшив виробництво консервів з 0,5 млн. до 3 млн. умовних банок.

У 1962 році у Вашківцях збудовано хлібозавод потужністю 33 тонни виробів на добу. Після відкриття додаткових цехів він почав випускати повний набір кондвиробів.

Докорінно змінилася соціальна структура населення міста. Якщо на час возз'єднання Північної Буковини з Радянською Україною у Вашківцях 81 проц. населення був зайнятий у сільському господарстві і тільки 19 проц. у промисловості, торгівлі й установах, то зараз у сільському господарстві працюють 46 проц., а в промисловості, торгівлі, транспорті і державних установах — 54 проценти.

Змінився і зовнішній вигляд міста. Низенькі халупи поступилися місцем світлим і просторим будинкам із затишними верандами, майстерно розмальованими стінами та оздобленими рослинним або геометричними орнаментом фронтонами. Зявилися кількоповерхові будинки. В квартирах тепер є радіо, телевізори, електрика, газ, телефон. Зникли сміття й бруд з вулиць. Частина їх вкрита асфальтом, обрамлена тротуарами та алеями декоративних дерев. Оновлюються старі сквери й парки, закладаються нові.

Населення обслуговують торговельний центр і побутовий комбінат. Значно поліпшилося медичне обслуговування трудящих міста. Вже наприкінці 1944 року було відновлено роботу лікарні, розгромленої під час війни окупантами. Згодом відкрито дитячу лікарню на 20 ліжок. У 1964 році завершено будівництво типової триповерхової лікарні на 125 ліжок, яка забезпечена новітньою апаратурою та обладнанням. Вона має 6 відділень і поліклініку, де працюють 22 лікарі та 150 чоловік середнього медичного персоналу. Є в місті й спеціалізовані лікарні, зокрема тубдиспансер на 95 місць (на місці сучасної Вашківецької ЗОШ).

Культурне життя міста

Невпізнанним стало культурне життя міста. З глухого містечка, яке не мало навіть клубу й кінотеатру, Вашківці перетворилися в одне з вогнищ соціалістичної культури на Буковині. Тепер тут працюють середня загальноосвітня й початкова школи, а також середня школа робітничої молоді. З 1963 року в місті почало діяти медичне училище.

Заслужений працівник культури УРСР, самодіяльний композитор В.П. Михайлюк серед учасників художньої самодіяльності. 1968 р.
Заслужений працівник культури УРСР, самодіяльний композитор
В.П. Михайлюк серед учасників художньої самодіяльності. 1968 р.

Гордістю мешканців міста є чудовий Будинок культури із залом на 640 місць, збудований в 1960 році. Його працівники активно включилися в дворічку культури, присвячену 100-річчю від дня народженця В. І. Леніна. Тут обладнано виставку про життя і діяльність великого вождя, зібрано фонотеку його промов, створюється портретна галерея вашківчан — кавалерів ордена Леніна, організовується музей, який висвітлюватиме участь населення міста в боротьбі за встановлення Радянської влади. Один із відділів розповідатиме про боротьбу вашківчан з українськими буржуазними націоналістами.

В Будинку культури влаштовуються тематичні вечори й вогники, збираються ветерани праці, які розповідають про свої виробничі успіхи. Будинок культури приділяє багато уваги впровадженню нових обрядів — новорічних щедрівок, свята першого паспорта, проводів до Радянської Армії, комсомольських весіль. Агіткульт-бригада Будинку культури — частий гість у навколишніх колгоспах. Популярністю серед молоді користуються виступи вчительки 3. Я. Збризької, кращого лектора, невтомного пропагандиста правил хорошого тону й високих естетичних смаків.

Колективи художньої самодіяльності Будинку культури займають одно з перших місць в області. У цьому велика заслуга художнього керівника Будинку культури і хорового колективу, корінного вашківчанина, заслуженого діяча культури УРСР В. П. Михайлюка, відомого своїми піснями «Черемшина», «Смерічки», «Стежечка», «Буковинська фестивальна», «Подаруй мені Карпати» та ін. Керований ним хоровий колектив ще у І955 році завоював першість на обласному огляді, не раз виступав на республіканських оглядах у Києві. В ювілейному 1967 році йому присвоєно звання народного хору. В складі цього хору — робітники й колгоспники, вчителі, службовці установ — люди різні за фахом і віком. Наслідком їх колективної творчості є багато пісень, серед яких найбільшої популярності набули «Вашковецькі коломийки».

Звання народного театру присвоєно і драматичному колективу Будинку культури.

Виявленню і розвитку народних талантів сприяло відкриття у Вашківцях музичної школи.

Дружать мешканці міста і з театральними колективами, особливо з Чернівецьким обласним музично-драматичним театром ім. О. Кобилянської. Вперше цей колектив побував на гастролях у Вашківцях у липні 1947 року. Відтоді він частий і бажаний гість вашківчан.

Людно вечорами в новому широкоекранному «та літньому кінотеатрах в міській та дитячій бібліотеках, книжковий фонд яких налічує близько 60 тис. примірників книг художньої, суспільно-політичної та наукової літератури.

За часів румунської окупації мало хто тут розумів зміст слова «спорт». А тепер у двох спортивних залах (на 125 місць кожна), на 7 спортмайданчиках та стадіоні ним займаються сотні юних і дорослих громадян міста.

У Вашківцях та на околицях можна познайомитися з цікавими пам'ятними місцями. На південь від міста височить мальовнича Аннина гора. Давні легенди розповідають, що на ній, рятуючись від переслідування татар, сховалась дівчина Анна.

Заслужений майстер народної творчості І. О. Гарас. 1968 р.
Заслужений майстер народної
творчості І. О. Гарас. 1968 р.

Посеред міста, у зеленому сквері, стоїть пам'ятник Т. Г. Шевченку. Радянський патріот В. О. Собко протягом всього періоду тимчасової окупації як дорогоцінну реліквію переховував у себе бюст поета і зберіг його. Другого дня після визволення міста радянськими військами вашківчани знову побачили на постаменті дороге погруддя Великого Кобзаря.

Всі, хто цікавиться мистецтвом, побувавши у Вашківцях, не минають оселі народного митця, заслуженого майстра народної творчості УРСР художника-орнаменталіста Г. О. Гараса, уродженця Вашківців. Все своє життя присвятив він збиранню барвистих народних орнаментів та вишивок. Біля 2500 взірців орнаменту створив Г. О. Гарас сам. Найвідоміші його твори, присвячені трьохсотріччю возз'єднання України з Росією. Експонувалися на обласній та республіканській виставках і здобули високу оцінку у нашій країні і за її межами такі твори, як «Розгром Петром І шведів під горою Цецино», «Олекса Довбуш з побратимами», «Зустріч Червоної Армії на Буковині в 1944 р.». Панно-триптих «Нам завжди у битвах за волю народів був другом і братом російський народ» художник присвятив 50-річчю Великого Жовтня. В селі Волоці народилися відомі брати Штерни: Манфред Штерн (Еміль Клебер) (1896—1954) — видатний діяч міжнародного робітничого руху, активний борець проти фашизму, учасник Гамбурзького повстання в жовтні 1923 року та громадянської війни в Іспанії; Вольф Штерн (1897 —1961) — один із засновників Комуністичної партії Австрії, організатор і активний учасник повстання солдат 113 піхотного полку в Чернівцях 17 листопада 1919 року; Лео Штерн (нар. 1901 р.) — відомий німецький історик, автор ряду цінних праць з історії робітничого руху та історіографії, віце-президент Німецької Академії наук у Берліні.

Відрадні перспективи розвитку Вашківців. До 110-річчя від дня народження В. І. Леніна у місті виростуть нові багатоповерхові будинки, побутові підприємства, дитячий садок. Перспективним планом розвитку міста передбачено в найближчі роки побудувати тут інструментальний та гумовий заводи, новий готель тощо. Нові сквери і парки прикрасять Вашківці. Ще привабливішим і красивішим стане давнє місто над Черемошем.

за матеріалами історика Є. С. ПРИХОДЬКО


© 2010-2018   Андрій Перепелиця

На верх